ГЕНЕЗА, ПРОТОТИПИ, СТАНОВЛЕННЯ ЖИТЛА КАПСУЛЬНОГО ТИПУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ЕВОЛЮЦІЇ

Анотація

Сучасна архітектура дедалі частіше звертається до концепцій мінімального, адаптивного та мобільного простору, що відповідає запитам нової мобільності, змін клімату, урбанізаційного тиску й соціальних трансформацій. У цьому контексті житло капсульного типупосідає особливе місце як архітектурна відповідь на виклики часу – від нестачі доступного житла у мегаполісах до екстреної потреби в тимчасовому прихистку для внутрішньо переміщених осіб у країнах, що зазнають природних чи техногенних катастроф, воєнних конфліктів, зокрема в Україні.

У світовому дискурсі капсульне житло розглядається як компактна, мобільна та технологічно насичена форма існування людини у межах обмеженого простору. Цей тип житла поєднує інноваційні технології, автоматизовані системи комфорту, енергоефективність та мінімальні габарити. Саме така архітектурна модель здатна оперативно відповідати на виклики, пов’язані з війною забезпечуючи швидке, автономне, економічне та багатоцільове житлове рішення.

Попри розмаїття архітектурних реалізацій капсульного житла у світі, в українському архітектурному дискурсі ця тема залишається малодослідженою. У наукових роботах окреслено переважно загальні принципи мікрожитла або концепти мобільної архітектури, однак типологічна система капсульного житла в національному контексті фактично не сформована. Особливо невирішеними залишаються наступні аспекти: проблема адаптації, невизначене функціональне місце в житловому фонді, планувальні характеристики капсул. У вітчизняному науковому полі тема капсульного житла представлена переважно у межах аналізу загальних тенденцій житлового проектування. Специфічні параметри мікроформ житла такі як модульність, ергономічність, технологічність ще недостатньо досліджені з архітектурно-просторової точки зору.