РОЛЬ МИСТЕЦТВ У ФОРМУВАННІ ЛАНДШАФТНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ АРХІТЕКТУРНОГО ПРОСТОРУ СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ УКРАЇНИ

Анотація

Представлено історико-культурний дискриптивний огляд мистецького досвіду та ландшафтно-планувальної організації архітектурного простору сільських поселень України з акцентом на сучасному етапі розвитку. Підкреслено, що в академічному дискурсі превалюють дослідження, присвячені вивченню даної проблематики для міського простору. Тоді як сільські поселення у корпусі наукових досліджень представлені значно скромніше, що ще раз актуалізує обрану тему. Адже сільські поселення України, попри урбанізаційні процеси, залишаються важливою складовою архітектурного простору України, а також є джерелом багаторічних мистецьких народних традицій, які надають сільським ландшафтам неповторного та унікального архітектурного обличчя й творять гармонійне поєднання природного середовища й антропогенного впливу. Наголошено на важливості збереження традицій ландшафтно-планувальної організації архітектурного простору села із врахуванням багаторічних традицій будівництва та мистецького вираження естетичних вподобань та світоглядних переконань, що сформувалися в українській культурі. Історико-культурна спадщина, її збереження та популяризація, є одним зі стратегічних завдань держави та прикладом євроінтеграційних прагнень України. Дбайливе плекання власних традицій, в тому числі й мистецьких, ландшафтно-планувальних та архітектурних, є демонстрацією зрілості суспільства та усвідомлення важливості культурної ідентичності. Саме село, попри ще радянську політику стандартизації та уніфікації, змогло зберегти унікальні мистецькі традиції, що доповнюють соціогуманітарний простір та підкреслюють регіональні та локальні особливості того чи іншого населеного пункту. Дослідницьку увагу зосереджено на таких прикладах, як криниці (колодязі), що є важливою частиною сільської комунікації та візитівками села. Також наголошено на важливості пластичного мистецтва в архітектурному просторі села. За допомогою скульптури формується історична пам’ять, комеморація, гуртується соціум навколо значимих і знакових для громади подій та символів і смислів. В умовах російсько-української війни особливо гостро постала проблема зруйнованих сіл, адже необхідно не лише відновити житловий фонд, соціально значущі об’єкти, налагодити комунікації та відновити інфраструктуру, а й зберегти історію села, його соціокультурні акценти. Тобто, роль мистецтва у цих процесах вкрай важлива. Мистецькими засобами можна втілити як історико-культурні аспекти розвитку села, так і увіковічити сучасну трагедію війни.