ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПРАКТИКА МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КИЄВІ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ

Анотація

Розглядаються перші спроби теоретичного осмислення проблем розвитку Києва за рахунок створення нових приміських поселень в рамках нової предметної області, містобудування, наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. В якості відповіді на зростаючі виклики великого міста та індустріалізації інженерами-землевпорядниками та міською владою були започатковані спеціалізовані приміські проєкти щодо поліпшення міського розпланування в цілому. Поряд з цим опрацьовувалися нові містобудівні теорії та застосовувалися цільові фінансові програми з викупу земель Міською думою як ефективний інструмент міського планування. До успішних організаційних містобудівних акцій Київської думи слід віднести ліквідацію адміністративного проєкту «місто Олександрія» та включення цієї приміської слободи в межі Києва. 

Також в цій короткій розвідці показане творче осмислення концепції «міста- саду» Е. Говарда у вітчизняних дослідженнях та проєктах початку ХХ ст. До таких піонерних спроб належать: ідея поєднання у новому розплануванні М.Г. Диканського переваг міста і села водночас; проєкт «міста-саду» Г.Д. Дубеліра на київській Солом’янці; проєкт селища-саду Вишгород-Межигір’я М.П. Зуєва; розробка містобудівного функціонального зонування та «вільного плану» у студіях Г.П. Ковалевського. 

Слушні приклади використання вітчизняними проєктувальниками ідеї «міста-саду», з точки зору автора, здаються наразі вельми актуальними в ситуації повоєнної відбудови України та переосмислення системи розселення в країні на принципах людиноцентричності, на відміну від радянського індустріально-виробничого принципу містоуворення та пострадянського нехтування будь-якими правилами.