ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ТА КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ВДОСКОНАЛЕННЯ МІЖЛЮДСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА ВЗАЄМОДІЇ З ІСТОРИЧНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ

Анотація

Філософи, історики, урбаністи, соціологи, архітектори здавна досліджують місто як особливий соціальний феномен і дедалі очевиднішою стає потреба нового бачення й осмислення міського організму як в історичному контексті, так і в передбаченні можливостей його оптимального розвитку.

Для аргументованого вдосконалення й проєктування системи інтерактивної та креативної рекреації в історичному середовищі міст необхідний ретельний ретроспективний аналіз історично-складених тенденцій функціонування публічних просторів.

Осмислення поняття «креативний міський простір» потребує пізнання його головної сутності – чи сприяє цей простір особистісному розвитку й прояву індивідуальності мешканця або гостя міста, чи пропонує він оптимальне середовище для самореалізації та формування оригінального соціокультурного й економічного міського контексту.

Від кількості та якості людських талантів, а для їхнього виховання необхідне відповідне міське середовище взаємодії індивідуальних творчих здібностей, залежить загальнонаціональний розвиток і конкурентна здатність країни. Створення такого інтерактивного та креативного простору є одним із системних завдань модернізації міського середовища для вдосконалення життєдіяльності людської спільноти, а саме: умов проживання, праці та рекреації. У цій тріаді особливу позицію займає сфера рекреації як відновлення і розвитку духовних і фізичних сил людини в системі рекреаційних міських просторів, які, як свідчить історичний досвід, повсякчас характеризувалися відповідним до вимог часу і міських спільнот рівнем інтерактивності. Рекреаційний простір міста розглядається як частина соціального простору в процесі формування його комплексної креативізації з урахуванням ресурсної бази, в якій провідне місце займають історико- культурні ресурси, і залежить від комунікативності та особистісного сприйняття історико-культурних здобутків архітектурно-містобудівної субстанції міського середовища, які, як правило, сконцентровані в культурно- архітектурних заповідниках в історичних ареалах міст.