СУЧАСНІ НОРМАТИВНО-ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ДО РЕКОНСТРУКЦІЇ КВАРТАЛІВ МАСОВОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА 60-70 РР. ВЕЛИКИХ ТА СЕРЕДНІХ МІСТ УКРАЇНИ

Анотація

Вирішення питань комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на екологічних засадах є актуальним завданням сучасності. Ця стаття допоможе розглянути проблему реконструкції територій кварталів масового житлового будівництва 1960-70 рр. в містах України у відповідності до сучасних нормативних-екологічних вимог. Досліджується досвід проектування та реалізації проєктів комплексної реконструкції кварталів масового житлового будівництва у великих та середніх містах України, щодо визначення екологічних умов містобудівного проектування.

Аналіз нормативно-екологічного забезпечення та проектної містобудівної документації процесу реконструкції кварталів кварталів масового житлового будівництва 60-70 рр. свідчить про наявність розвинутої нормативно-правової бази реконструкції територій, забудованих в цей період: Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»; Проект Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду»; Закон України «Про оцінку впливу на довкілля»; Закон України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року"; Закон України "Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення"; ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів»; Державні будівельні норми ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території»; Державні будівельні норми ДБН А.2.2-1-2003. «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд», ДСТУ-Н Б.Б.1.1-10:2010. “Настанова з виконання розділів “Охорона навколишнього природного середовища” у складі містобудівної документації. Склад і вимоги; ДБН В.1.1-31:2013 «Захист територій, будинків і споруд від шуму».

Європейський досвід комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду ґрунтується на двох взаємопов’язаних видах відновлювальної діяльності: по-перше – реконструкції окремих будівель; по-друге – реконструкції окремих кварталів (мікрорайонів). Практика реконструкції кварталів зумовлена, в першу чергу, їх розташуванням в структурі міста, типом планувальної організації та забезпеченістю елементами соціальної інфраструктури. Аналіз проектних матеріалів і літературних джерел показав наявність трьох груп альтернативних підходів до реконструкції житлового середовища — відновлення, реконструкція, знос. Практика показує, що реально існують три альтернативних варіанти проведення реконструктивних заходів на території мікрорайону, доцільність яких визначається поставленими цілями, характером і масштабом проведених заходів, способами й обсягами їхнього фінансування.

Обсяги, методи і технічні засоби реконструкції районів масового житлового будівництва значною мірою зумовлені такими чинниками, як містобудівні умови – особливості розміщення району у планувальній структурі міста, та екологічним станом території. Серед екологічних вимог, що мають найбільший вплив на вибір заходів з реконструкції забудови виділяються шум і загазованість від транспортних магістралей, а також умови інсоляції та аерації території.

Екологічні умови територій житлового будівництва 1960-70 рр. характеризуються підвищеним рівнем шуму на житлові території, рівнем загазованості від районних і загальноміських магістралей, при нормативному стані рівня інсоляції і низькому рівні аерації території. Ця тенденція в подальшому ймовірно буде зберігатися, що призведе до підвищення надалі рівня шуму і загазованості на житлових територіях в зв'язку із зростанням транспортних потоків на вулицях, внаслідок збільшення смуг руху. Що при низькому рівні аерації буде сприяти підвищенню рівня загазованості території. Це зумовить необхідність передбачити при виборі реконструктивних засобів також додаткові заходи, (у т.ч. архітектурно-планувальні) щодо покращення шумового режиму та чистоти повітря. Крім того на перспективний рівень інсоляції території значний вплив буде мати поверховість забудови, що реконструюється, (вибір якої значною мірою буде обумовлений діючими нормативними вимогами до рівня інсоляції житлових будинків і територій). У свою чергу на рівень аерації на перспективу визначається архітектурно-планувальної організацій забудови (чергуванням відкритих і закритих просторів у житловій забудові).

Просторова організація функціонально-планувальних елементів мікрорайону повинна забезпечувати дотримання норм, у тому числі в плані забезпечення населення сприятливими умовами території з комплексу кліматичних факторів – нормативної інсоляції території і будинків; припустимих рівнів шуму для будинків та територій житлової забудови. Просторова організація функціонально-планувальних елементів мікрорайону включає організацію забудови – розміщення й орієнтацію на території житлових і громадських будинків, тобто всієї сукупності об'ємних споруд, а також лінійних (проїзди, пішохідні шляхи), площинних споруд (різного роду площадки, зелені насадження та ін.).