ВРАХУВАННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ФАКТОРІВ У ТАКТИЦІ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Й ПРИ ОЦІНЦІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ЗАДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ЗРУЙНОВАНИХ ВІЙНОЮ МІСТ УКРАЇНИ ТА ЇХ ІНФРАСТРУКТУРИ

Анотація

Мета даної роботи полягає не тільки у постановці й розгляді найгострішої, найболючішої та актуальної проблеми сьогодення фінансової діяльності сучасної України – проблеми сьогодення фінансової діяльності сучасної України – проблеми врахування інфляційних факторів в управлінні фінансами вітчизняних підприємств, але й обґрунтування основних критеріїв і методів прийняття довго- та короткострокових фінансових рішень у нинішніх нелегких умовах інфляційної, кризово-депресивної економіки держави, зруйнованої війною з РФ. Підготовка та проведення будь-якої фінансової операції вимагає фінансових розрахунків. Сьогодні в Україні виникла ціла низка проблем, пов’язаних з плануванням та здійсненням фінансових операцій в умовах воєнного (і післявоєнного) стану держави й після остаточної Перемоги над ворогом нашої країни. До таких задач відносяться: нарахування відсотків, розробка планів ведення операцій, оцінка кінцевих фінансових результатів операцій для їх учасників, беззбиткова зміна угод, аналіз інвестиційних проектів по відновленню зруйнованих війною міст, селищ, населених пунктів України та їх інфраструктури, аналіз кредитних операцій та інші. 

Методи фінансових розрахунків є складовою частиною кількісного фінансового аналізу і фінансового менеджменту. При цьому розрізняють динамічні і статичні методи аналізу. Динамічні методи враховують фактор часу у фінансових угодах і використовуються при плануванні угод і перспективній оцінці економічних проектів, інвестицій. Статичні методи використовуються у фінансовому контролі, бухгалтерському обліку, при аналізі невеликих інвестиційних проектів. Теоретичною основою методів фінансових розрахунків є схема фінансової ренти, методи нарахування простих і складних відсотків, принцип тимчасової вартості грошей і принцип фінансової еквівалентності.

Згідно з принципом тимчасової вартості грошей теперішні (сучасні) гроші мають більшу ціну, ніж гроші майбутні. Тобто одна грошова одиниця сьогодні має більшу вартість, ніж одна грошова одиниця завтра. Основними причинами знецінення грошей є: інфляція, ризик, схильність до ліквідності.

Фактор часу у фінансових розрахунках враховується за допомогою відсоткових (або процентних) ставок, які дозволяють для кожної теперішньої грошової суми знайти еквівалентну їй величину у майбутньому. Зазвичай під відсотковими грошима (відсотками) розуміють абсолютну величину доходу (прибутку) від позичання грошей. При цьому форми позичання можуть бути різними: купівля облігацій, продаж у кредит, видача позики, інвестування тощо. Відсотки вимірюються у грошових одиницях. Відсоткові ставки є відношенням відсоткових грошей, отриманих за певний проміжок часу, до суми боргу/інвестиції.

Зазвичай, відсоткові ставки подаються у коефіцієнтному вигляді (у частинах/долях одиниці) або у відсотках/процентах. У фінансових розрахунках відсоткові ставки використовуються у коефіцієнтному вигляді. Періоди нарахування відсотків, тобто інтервали часу, з якими зв’язують відсоткові ставки, зазвичай при довгострокових інвестиціях визначаються у роках ( т.з. дискретні відсотки).

Розрізняють також прості та складні відсотки. Якщо сума, до якої застосовується відсоткова ставка, одна і та ж (стала без нарахувань), тоді нарахування здійснюються за простими відсотками і відсоткова ставка називається простою. Якщо відсотки за попередній період приєднуються до суми боргу, а на отриману суму знову нараховуються відсотки, тоді мають на увазі складні відсотки. Відповідна ставка у цьому випадку називається складною (саме така застосовується у фінансовому аналіз довгострокових інвестиційних проектів). Крім того, відсоткова ставка також використовується як показник доходності (прибутковості) проведеної операції. Тому за допомогою відсоткових ставок можна оцінювати ефективність фінансових операцій і, зокрема, інвестиційних проектів. 

Інвестиційний процес об’єднує два протилежних процеси: створення виробничого об’єкту – власне процес інвестування та процес послідовного отримання доходу. Аналіз виробничих інвестицій полягає в оцінці і порівнянні ефективності альтернативних проектів. Будь-який метод оцінки пов’язаний зі зведенням грошових величин до одного моменту часу. Зазвичай ставка відсотків, за якою здійснюється зведення, називається ставкою порівняння. Зазвичай її беруть на рівні середньої ставки по довгостроковим кредитам, що діє на ринку. При цьому враховують ризик у вигляді відповідного доданку. 

У фінансовому аналізі ефективності інвестицій найбільш вживаними є такі показники: 1) чистий зведений доход; 2) термін окупності; 3) внутрішня норма доходності; 4) рентабельність. Звичайно використовують методи аналізу, що базуються на дисконтуванні, тобто враховується фактор часу. Крім того, у даному дослідженні здійснено по всім чотирьом вище вказаним методам аналізу ефективності інвестиційних проектів ще й коригування відповідних співвідношень, котре враховує інфляційні фактори. Подібний підхід, на думку авторів, є важливим у тактиці фінансового менеджменту й при оцінці інвестиційних проектів щодо відновлення зруйнованих триваючою війною з РФ міст, селищ, населених пунктів України, а також їх інфраструктури (у т.ч. транспортної).