АНАЛІЗ МЕРЕЖІ ГРОМАДСЬКИХ ПРОСТОРІВ КИЄВА НА ОСНОВІ КОНФІГУРАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ

Анотація

Присвячено дослідженню просторово-планувальних структур міст на основі конфігураційного аналізу мережі громадських просторів. Автори пропонують методику дослідження, засновану на методах просторового аналізу та синтаксису, за допомогою чого визначені принципові теоретичні моделі громадського простору: а) центрична; б) лінійно-осьова; що відрізняються характером просторових зв’язків та соціального змісту. Аналіз загальноміського центру м. Києва показав, що структура його громадських просторів видозмінювалась – від лінійної осьової, характерної для давньоруських міст, до радіально-кільцевої, з поступовим відходом від Дніпра. Протягом двадцятого сторіччя Київ постійно втрачає пішохідні громадські простори. Порівняльний просторовий аналіз центральних площ м. Києва виявив, що вони є доступними, проте пішохідно непристосованими. На сьогодні вони являють собою по суті транспортні розв’язки. Авторами виявлено значний потенціал невикористовуваних територій, які можуть бути перетворені в притягальні громадські простори. Враховуючи значення громадського простору як носія ідентичності та соціальної функції, визначено необхідність розгляду його як частини історико-культурної спадщини та культурного ландшафту міста в цілому. Громадські простори повинні утворювати цілісну безперервну пішохідну мережу, яка поєднує основні площі, місця відпочинку, культурні та пам’ятні місця. Існує можливість повернути пішохідну функцію в центр за рахунок організації, зокрема, транспортних тунелей – на Європейській плоші, на Михайлівській і т.ін.