Містобудування та територіальне планування

СВІТОВА ПРАКТИКА РЕВІТАЛІЗАЦІЇ РІЧКОВИХ ЕКОСИСТЕМ В УРБАНІЗОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Микола Дьомін — 2026-02-26

Розглянуто світовий досвід ревіталізації річок та їх прибережних територій в урбанізованому середовищі. Зазначено важливість збереження та відновлення річкових екосистем. Реалізовані проєкти з регенерації річок та прибережних територій доводять переосмислення місця річки в урбанізованому середовищі, розглядаючи річкову екосистему, як важливий чинник екологічних та соціальних питань.

ВИЯВЛЕННЯ ІСНУЮЧИХ ПРОБЛЕМ ТА ФОРМУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВНОЇ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Віктор Яценко — 2026-02-26

Розглянуто надважливу проблему системи розселення, зупинення стагнації малих міст та пошук перспективних шляхів їх концептуального майбутнього сформованого в роботах молодими спеціалістами в процесі навчання.
Проаналізовано ряд малих міст різних регіонів України з різним історичним, культурним та природним потенціалом. Як результат дослідження по кожному з міст: Переяслав, Хуст, Коростишів, Фастів, Обухів, Чигирин, Полонне, Лубни, Рогатин було проаналізовано та визначено основні етапи історичного розвитку з відображенням у містобудівному та архітектурному розумінні .
Кожен етап характеризується особливістю, яка давала поштовх до розвитку міста та формування ідентичності.
Метою роботи стало дослідити – зрозуміти – систематизувати та запропоновувати варіанти, відновлення життєздатності малих міст як основних елементів розселення України. Відтворити в процесі навчання історичну суть малих міст та запропонувати нову стратегію “реанімації” відродження.

ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ТА КОНТЕКСТ: ІНТЕГРАЦІЯ НАВЧАННЯ, ТВОРЕННЯ ТА ЕКСПОНУВАННЯ У СУЧАСНИХ КУЛЬТУРНИХ ТА МИСТЕЦЬКИХ ЦЕНТРАХ

Артем Борисенко — 2026-02-26

В сучасному культурному контексті роль культурно-мистецьких центрів значно вийшла за межі традиційних функцій демонстрації мистецьких творів. Такі заклади нині розглядаються як середовище, що активно сприяє навчанню, творчому виробництву та публічній взаємодії, які повинні здійснюватися як взаємопов’язані процеси. Проте у багатьох наявних будівлях ці складові залишаються просторово відокремленими, що обмежує можливості для співпраці й послаблює зв’язок між творцями та відвідувачами. Цей ефект посилюється швидким розвитком цифрових засобів надання інформації, що створюють помітний дисбаланс в бік експозиційних функцій. Розділення освітніх студій, творчих майстерень і виставкових просторів призводить до пасивного сприйняття культури, коли глядач бачить лише завершений результат, не розуміючи знань і досвіду, що стоять за процесом його створення. Тому дослідження спрямоване на визначення архітектурних стратегій, здатних трансформувати культурні центри в інтегровані екосистеми, де навчання, творчість і експонування співіснують у єдиній узгодженій просторовій моделі.

У статті представлено поняття «культурна екосистема», яке визначається як архітектурно-соціальна структура, що забезпечує неперервність між освітньою діяльністю, мистецьким виробництвом і публічною презентацією. Теоретичну базу дослідження складають просторові підходи до проєктування, орієнтовані на досвід перебування в середовищі, зокрема концепції ідентичності місця, візуальної проникності, соціальної відкритості та партисипативної взаємодії. Ці принципи є ключовими для формування середовищ, у яких відвідувачі можуть не тільки споглядати мистецтво, а й ставати співтворцями культурного процесу. Методи дослідження включають порівняльний аналіз трьох знакових прикладів із країн Близького Сходу: Центру мистецтв Джаміль у Дубаї, Центру світової культури короля Абдулазіза (Ітра) у Дахрані та Культурного центру шейха Джабера Аль-Ахмада в Кувейті. Ці об’єкти обрано завдяки їх новаторським рішенням щодо поєднання мистецьких функцій, інтеграції публічного простору та зв’язку сучасної творчості з культурною спадщиною.

Отримані результати засвідчують, що просторова інтеграція посилює освітню та соціальну цінність культурних центрів і сприяє культурній сталості. Відкриті майстерні, прозорі межі між творчими й публічними зонами та гнучкі планувальні рішення забезпечують прямий доступ відвідувачів до творчого процесу, перетворюючи центр на простір спільного культуротворення. Таким чином архітектура виступає активним посередником між мистецькими інноваціями та участю громади. Новітні інформаційні технології в цій новій формулі мають працювати на інтегруючий ефект, посилюючи залученість фізичних видів активності. Відповідно, подальші дослідження можуть бути спрямовані на розроблення типологічних моделей для різних культурних контекстів, а також на поглиблене вивчення ролі цифрових технологій як доповнення до фізичної взаємодії.

МІСТОБУДІВНІ РІВНІ ФОРМУВАННЯ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Іван Вороновський — 2026-02-26

Розглядається питання про необхідність формування загальнодержавної мережі центрів соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців. Визначаються містобудівні рівні формування центрів соціально-психологічної реабілітації. Виявляються і аналізуються особливості організації центрів на кожному з містобудівних рівнів: оптимальне розташування, провідна цільова категорія користувачів, місткість тощо.

ТЕКТОНІЧНА ЕКСПРЕСІЯ В АРХІТЕКТУРІ СУЧАСНИХ ПАРКІНГ-ГАРАЖІВ

Олена Гелла — 2026-02-26

Досліджено тектонічну експресію як ключовий чинник формування архітектурного образу сучасних паркінг-гаражів. Ці інженерно-архітектурні споруди поєднують конструктивну логіку, експлуатаційні вимоги та фасадну організацію, що разом створює виразність об’єкта та визначає його присутність у міському середовищі. Тектоніка розглядається як інтегрувальний принцип, який перетворює технічну основу будівлі на носій архітектурного змісту, об’єднуючи конструкцію, матеріал, ритм і пластичність формотворення.

Метою дослідження є аналіз сучасних підходів до проявів тектонічної експресії на основі вибірки міжнародних реалізованих паркінг-гаражів та виявлення чинників, що забезпечують їхню образну, структурну та функціональну цілісність. Методологія ґрунтується на теоретичному аналізі концепцій тектоніки та кейс-аналізі реальних об’єктів із застосуванням структурно-типологічного підходу. Виокремлено п’ять основних стратегій тектонічної виразності, визначено роль конструктивних систем, матеріалів, фасадних оболонок і принципів просторової артикуляції у формуванні архітектурного образу та з’ясовано, як інженерний жест набуває формотворчих і семантичних властивостей.

Тектонічна експресія розкривається як прояв інженерної поетики, що формує архітектурний образ через конструкцію та матеріали та розширює потенціал технічних споруд як комунікативних елементів міста. Запропонована класифікація підходів до тектонічної експресії посилює методологічний апарат аналізу інженерних споруд і слугує основою для розробки подальших проєктних рішень, спрямованих на оптимізацію архітектурної виразності, структурної читабельності та адаптивності технічних об’єктів у міських системах.

Практична значущість роботи полягає у можливості застосування результатів для проєктування та реконструкції паркінгів, розробки дизайн-кодів і рекомендацій щодо інтеграції технічних споруд у міське середовище, а також у навчальних програмах з архітектури та урбаністики.

ЗОВНІШНІ ВПЛИВИ НА ЖИТЛОВУ АРХІТЕКТУРУ МОДЕРНУ УКРАЇНИ

Ольга Гершуні — 2026-02-26

Досліджено прояви зовнішніх впливів в житловій архітектурі стилю модерн. Охарактеризовано основні ознаки прибуткового житлового будівництва в центрах модерну і визначено проблеми відповідності умов житла в квартирах з анфіладним плануванням сучасним нормам. Систематизовано основні типи планів прибуткових будинків в рядовій і кутовій забудові. Визначено відмінності між проявами стилістики модерну у львівському, київському, харківському і одеському центрах. Аргументовано, що термін «гезамткунстверк» може повною мірою стосуватись видатних об’єктів західної школи модерну з центром у Львові. Окреслено проблеми, які виникають при спробах осучаснення таких квартир і проблеми, які проявилися в часи російсько-української війни.

КОМПОЗИЦІЙНО-ПЛАНУВАЛЬНА СТРУКТУРА ГРОМАДСЬКИХ ТА ЖИТЛОВИХ БУДІВЕЛЬ: ДОСВІД ПРОЄКТУВАННЯ В СТИЛІ МОДЕРН

Ольга Гершуні — 2026-02-26

Проаналізовано особливості композиційно-планувальної структури в громадських і житлових будівлях стилю модерн в Україні. Доведено, що житлові будинки прибуткового типу обмежувалися рядом вимог, які відповідали тогочасному земельному і правовому законодавству, однак не стосувалися оригінальності архітектури: головним було вписати будинок в обриси земельної ділянки, витримували правила забудови вулиць по 1-4 розрядах, робити торці глухими і не робити вікон у сусідні двори або робити їх з матовим непрозорим склінням, влаштовувати брандмауерні стінки, дотримуватись правил авторського нагляду ліцензованим архітектором або цивільним інженером і т.д. Саме тому деякі архітектори впроваджували практику типового проєктування (як А. Краусс в Києві). Натомість громадські будівлі були поодинокими об’єктами, які мали привертати увагу, тому їх композиція, розпланування, стилістика мали унікальний характер. На прикладі клініки Качковського у Києві проаналізовано способи досягнення унікального стилістичного вирішення і композиційно-планувальної структури.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЖИТЛА З ПІДВИЩЕНИМИ АНТИПАНДЕМІЧНИМИ ЯКОСТЯМИ»

Ігор Гнесь — 2026-02-26

Пандемія COVID-19 виявила низку системних проблем у структурі сучасного багатоквартирного житла, пов’язаних з його недостатньою пристосованістю до умов тривалої ізоляції населення та підвищених санітарно-епідеміологічних вимог. Масове поєднання в межах квартири функцій проживання, праці, навчання й відпочинку продемонструвало обмеженість усталених об’ємно-планувальних та інженерно-технічних рішень, сформованих переважно з урахуванням економічних і містобудівних чинників, без належної уваги до факторів епідемічної безпеки.

Сучасні наукові дослідження та прогнози вказують на зростання ризиків виникнення нових глобальних і локальних епідемій, обумовлених кліматичними змінами, інтенсифікацією урбанізаційних процесів та високою щільністю міського населення. За цих умов житло дедалі більше розглядається як складна просторово-функціональна система, здатна не лише забезпечувати побутові потреби, але й виконувати захисні, адаптивні та компенсаторні функції в кризових ситуаціях.

У вітчизняній архітектурній практиці питання формування багатоквартирного житла з підвищеними антипандемічними якостями поки що не мають цілісного теоретичного обґрунтування та відображення в нормативно-проєктній базі. Особливої актуальності ця проблематика набуває в контексті післявоєнної відбудови житлового фонду України, що створює унікальну можливість впровадження сучасних типологічних і планувальних рішень.

У зв’язку з цим актуальним є розроблення науково обґрунтованих принципів і рекомендацій щодо проектування багатоквартирного житла, орієнтованого на підвищення санітарно-гігієнічної безпеки, функціональної гнучкості та якості житлового середовища.

ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНА РЕВІТАЛІЗАЦІЯ МІСЬКОГО ПРОСТОРУ: ПРИКЛАД НОВОЇ ХУТИ

Катерина Діденко — 2026-02-26

Досліджується трансформацію Нової Хути у постсоціалістичний період, аналізуючи взаємодію фізичної, культурної та соціальної морфології міського простору. Використовуючи міждисциплінарний підхід, автор розглядає роль державних та муніципальних інституцій, культурних організацій і локальних ініціатив мешканців у переозначенні спадщини та ревіталізації району. Стаття демонструє, як багаторівнева взаємодія Акторів і використання регулятивних, культурних та соціальних інструментів формує стійку ідентичність міста та пропонує практичні уроки для адаптації стратегій ревіталізації мономіст, зокрема українських.

ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ ЖИТЛОВОЇ ЗАБУДОВИ

Ганна Дорохіна — 2026-02-26

Досліджуються планувальні та функціональні особливості та сучасні проблеми формування та експлуатації прибудинкових територій житлової забудови.

На основі досліджень виведено основні принципи та прийоми архітектурно-планувальної організації території житлової забудови. Зроблені пропозиції щодо подолання досліджених проблем та підвищення рівня безпеки населення під час повномасштабного вторгнення та в сучасних соціально-економічних умовах.

СКЛАДОВІ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ ХУДОЖНЬО-ДЕКОРАТИВНОГО ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕР’ЄРУ

Олександр Кащенко — 2026-02-26

Присвячено аналізу програми базової дисципліни «Теорія і історія художньо - декоративного оздоблення інтер’єру» освітньо-професійної програми «Художньо-декоративне оздоблення інтер’єру», яка реалізується на Архітектурному факультеті КНУБА кафедрою Образотворчого мистецтва і архітектурної графіки за спеціальністю B4 «Образотворче мистецтво та реставрація».

В статті окреслено основні складові художнього декорування інтер’єру приміщень будівель різних типологічних груп. Основною ідеєю програми є поєднання інноваційних підходів та збереження традицій у формуванні сучасних інтер’єрів.

СПЕЦИФІКА ЗАБУДОВИ КИЄВА ДОБИ МОДЕРНУ І ОСОБЛИВОСТІ ПРОЄКТУВАННЯ

Олена Козакова — 2026-02-26

Досліджено проблеми, які пов’язані з сучасним використанням історичної забудови доби модерну в Києві. Зазначено, що основним типом будівлі модерну в Києві став прибутковий середньо- і багатоповерховий житловий будинок. На відміну від об’єктів європейського модерну з проявом стилю в плануванні і інтер’єрах, в Києві модерн мав характер стилю фасадів без проявів в інтер’єрах і плануванні. Визначено ряд проблем використання будівель модерну, пов’язаних як з наслідками тогочасного законодавства, так і з сучасними проблемами, зумовленими війною. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що стиль модерн в забудові Києва досліджується з точки зору проблем її сучасного використання, особливо в умовах російсько-української війни.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ УПОРЯДКОВАНОГО МІСТОБУДІВНОГО ПРОСТОРУ

Гелена Коптєва — 2026-02-26

Досліджується проблема формування впорядкованого міського простору з позицій його естетичного та емоційно-психологічного сприйняття людиною. Аналізуються принципи композиційної організації архітектурно-містобудівних структур і роль геометричної ясності у формуванні комфортного середовища. Обґрунтовується значення свідомого порушення впорядкованості як художнього прийому, що забезпечує динаміку, виразність і смислову багатошаровість міського простору.

СТАЛИЙ РОЗВИТОК МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ МІСТ УРБАНІЗОВАНОЇ СТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Гелена Коптєва — 2026-02-26

Аналізується розвиток малих та середніх міст у формуванні містобудівної структури України в умовах постіндустріальної трансформації та зростання великих агломерацій. Метою роботи є обґрунтування композиційних принципів планування малих міст, що забезпечують комфортне, екологічно збалансоване та стійке середовище. Для досягнення мети застосовано системний підхід до аналізу містобудівної організації територій малих і середніх міст країни з метою оцінки їхнього сучасного стану, функціонально-планувальної структури, композиційних особливостей та екологічної ситуації на прикладі міста Ізюм. Результати дослідження показали, що формування «зеленого міста», інтеграція природних і урбанізованих систем, розвиток пішохідної та громадської інфраструктури та впровадження розумних технологій сприяють підвищенню комфортності, екологічності та соціальної стійкості міського середовища.

ГЕНЕРАТИВНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ БУДІВЕЛЬ В ІСТОРИЧНО СКЛАДЕНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Роксолана Кордияка — 2026-02-26

Розглянуто особливості застосування параметричних методів при формуванні енергоефективних будівель в умовах історично складеного середовища. У статті також окреслено суть параметризації проєктних змінних для створення операбильних вхідних данних у системі архітектурного проєкту.

У статті описано переваги методу генеративного моделювання, та особливості його взаємодії з багатофакторними чинниками при формуванні енергоефективних будівель, та особливості формалізації проєктних вимог при роботі з історично складеним середовищем. Розглянуто процес формування вибірки потенційних проєктних рішень та їх подальшу оцінку щодо відповідності заданим проєктним вимогам.

КОНСЕРВАЦІЯ БІЛОКАМ`ЯНОГО ДЕКОРУ ФАСАДІВ НА ПРИКЛАДІ РЕЗИДЕНЦІЇ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ

Ірина Коротун — 2026-02-26

Наводяться види пошкодження білокам`яного декору зовнішнього оздоблення споруд і наводяться методичні рекомендації здійснення робіт з видалення біологічничних руйнівників і проведення робіт з консервації зазначених елементів у доступні способи на прикладі об`єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Резиденції митрополитів Буковини і Далмації нині – центральних корпусів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

МІСТА-СУПУТНИКИ АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ: МІЖ ЗАЛЕЖНІСТЮ ТА РОЗВИТКОМ

Ірина Кравченко — 2026-02-26

Присвячено аналізу міст-супутників атомних електростанцій як особливого типу міських утворень, сформованих під впливом енергетичної інфраструктури. На прикладі міст України (Південноукраїнськ, Вараш, Нетішин, Славутич) та Франції (Сен-Поль-Труа-Шато) досліджено рівень їхньої залежності від АЕС, просторову структуру та архітектурно-містобудівні особливості. Виявлено відмінності між монофункціональними та диверсифікованими моделями розвитку й окреслено потенціал трансформації міського середовища в умовах постіндустріальних змін.

КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОГО ПРОСТОРУ СПОРТИВНИХ КЛУБІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА

Оксана Кравчук — 2026-02-26

Дослідження присвячене аналізу застосування композиційних засобів та прийомів організації внутрішнього простору спортивних закладів з використанням творів мистецтва,принципів інтеграції творів мистецтва у простір спортивних закладів та спортивних клубів. Досліджено функціональне та естетичне значення декоративно-прикладного, образотворчого та монументального мистецтва для створення мотивуючого, комфортного та унікального інтер'єру середовища. Визначено основні напрямки використання мистецтва: від формування фірмового стилю та зорової навігації, до психологічного впливу на відвідувачів. Запропоновано класифікацію мистецьких об’єктів за функціональними зонами клубу та надано практичні рекомендації щодо їх гармонійної інтеграції.

ЕВОЛЮЦІЯ АРХІТЕКТУРИ ПАВІЛЬЙОНІВ КІНОСТУДІЙ У КОНТЕКСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Вероніка Мусієвська — 2026-02-26

Проаналізовано основні технологічні зміни в кіновиробництві (поява звуку, поява кольору, “зелений” екран, LED Volume), які вплинули на знімальний процес та на архітектуру павільйонів. Наведено приклади матеріальних, масштабних конструкцій в перших кінострічках (на прикладі фільму Метрополіс (1927), коли павільйон був інструментом режисера для досягнення свого задуму. В статті висвітлено еволюцію павільйону від матеріальної масштабної конструкції до гібридної, яка вимагає спеціальної технічної інфраструктури. Висновки показують, що павільйони в кіностудії повинні бути модульними та адаптивними, а результати можуть бути основою для подальших досліджень.

ПОЛЬСЬКИЙ ПОСТМОДЕРНІЗМ В САКРАЛЬНІЙ АРХІТЕКТУРІ

Галина Осиченко — 2026-02-26

Досліджуються особливості польського постмодернізму в сакральній архітектурі. На підставі порівняльного аналізу сакральних об’єктів з концепціями американської та західно-європейської гілки постмодернізму виявлено, що в специфічному політичному та культурному середовищі тоталітарного соціалістичного режиму Польщі формується унікальний локальний шлях польського постмодернізму. В польському постмодернізмі сакральних споруд типологія, етика, локальна пам’ять і феноменологія простору вступають у діалог, далекий від американської знаковості або італійської неораціональної формалізації. Пропонується означити цей різновид як «високий постмодернізм».

ВПЛИВ СУЧАСНОЇ ПРОЄКТНОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОСВІТНЬОЇ ПРОГРАМИ «ХУДОЖНЬО-ДЕКОРАТИВНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ІНТЕР’ЄРУ»

Олена Сафронова — 2026-02-26

Освітня програми «Художньо-декоративне оздоблення інтер’єру орієнтована на надання здобувачам широкого спектру знань з образотворчого мистецтва в усіх його проявах і можливостях застосування в інтер’єрному просторі як засобу психологічного (в тому числі афективного) впливу на користувача, а також принципів дизайну інтер’єру, як контексту. У статті досліджуються теоретичні засади методології наукових досліджень освітньої програми «Художньо-декоративне оздоблення інтер’єру» з позицій вимог до творчої і проєктної діяльності. Метою дослідження є обґрунтування концептуального підходу до впровадження методології наукових досліджень в дисципліни освітньої програми з врахуванням соціально-філософського аналізу сучасних проєктних практик, що орієнтовані на потреби гуманізації середовища життєдіяльності. Застосовані методи дослідження: системно-літературний аналіз наукових праць, дотичних до тематики дослідження, аналіз і узагальнення інноваційних практик проєктування. Завдання дослідження: визначити тенденції сучасної проєктної діяльності; запропонувати міждисциплінарну модель методології досліджень, яка поєднує аспекти сучасного дизайну архітектурного середовища і мистецтвознавчих методів пізнання. За результатами дослідження розроблено концептуальні засади методології наукових досліджень у сфері художньо-декоративного оздоблення інтер’єру, що враховують соціальні, культурні та морально-етичні чинники в дослідницьких методах і стратегіях проєктування і орієнтовані на впровадження методів і стратегій людиноорієнтованого дизайну. Практичне значення дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні міждисциплінарної методологічної моделі, що поєднує теоретичні й емпіричні підходи до рішення питань художньо-декоративного оздоблення інтер’єру і сприяє розвитку творчих здібностей здобувачів.

МІСТО ЯК ЛАБОРАТОРІЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Олександр Столовий — 2026-02-26

Пропонується цілісна інтерпретація міста як ключового інструменту розвитку та контролю людської цивілізації - від перших протоміських центрів “надлишку” доби неоліту до мегаполісів індустріальної епохи та цифрових мереж XXI століття. Аналіз спирається на дані антропології, археології, соціології та урбаністики й демонструє, що міське середовище упродовж тисячоліть виконувало роль експериментальної платформи для ускладнення соціальних структур, виробництва надлишкового ресурсу та впорядкування великих популяцій через технології, інституції та культурні практики. Водночас сучасні діджитальні інфраструктури перебирають більшу частину цих функцій, що робить урбанізацію дедалі менш економічно виправданою та переводить міста у нову фазу - фазу усвідомленого зменшення та пошуку еколого-економічних оптимумів.

В статті обґрунтовується, що децентралізація виробництва, автоматизація та зміна демографічної поведінки людства свідчать про перехід до цивілізації, у якій стабільна чисельність населення стає бажаним станом, а не загрозою. У цій парадигмі міста мають переосмислити свою роль: замість просторів концентрації населення вони перетворюються на лабораторії культурних, технологічних та соціальних експериментів, а їхня індустріальна спадщина - на важливий естетичний феномен, що засвідчує пік технічної майстерності людства ХХ століття. Майбутнє міста визначатиметься не зростанням, а здатністю інтегруватися в екосистему планети, зменшувати інфраструктурну складність і підтримувати баланс між творчим потенціалом людини й ресурсними межами довкілля.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ)

Світлана Сторожук — 2026-02-26

Розглядається міська агломерація як складна просторово-функціональна система, що формується внаслідок інтенсивних соціально-економічних, трудових, виробничих, транспортних та рекреаційних зв’язків між населеними пунктами. Узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності, типології та структурних елементів міських агломерацій, охарактеризовано критерії їх ідентифікації та рівні сформованості. Особливу увагу приділено ролі урбанізованого ядра як ключового елемента агломераційної структури та механізмам його просторової й функціональної інтеграції з приміськими територіями.

Проаналізовано нормативно-правові передумови формування агломерацій в Україні, зокрема положення Державної стратегії регіонального розвитку, законодавство у сфері міжмуніципального співробітництва та стратегічні документи регіонального рівня. Визначено, що за відсутності спеціального закону міські агломерації не мають статусу адміністративно-територіальної одиниці, проте фактично виступають важливими осередками соціально-економічного розвитку.

На прикладі Одеської агломерації («Велика Одеса») розкрито особливості її просторової структури, склад територіальних громад, демографічні параметри та досвід стратегічного планування. Встановлено, що агломераційний підхід недостатньо враховується у стратегічних документах більшості громад, що стримує реалізацію потенціалу міжмуніципальної співпраці. Обґрунтовано доцільність подальшого розвитку агломерації через концентрацію зусиль у ключових секторах – агропромисловому комплексі, транспорті й логістиці, туризмі та рекреації – з урахуванням актуальних стратегій регіонального розвитку.

ПРИНЦИПИ ФОРМОТВОРЕННЯ В ОРГАНІЧНІЙ АРХІТЕКТУРІ: АНАЛІЗ ЗНАКОВИХ ОБ’ЄКТІВ І ПРОСТОРОВІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Сергій Тараненко — 2026-02-26

Присвячена комплексному дослідженню органічної архітектури як цілісного просторово-формотворчого підходу, що базується на принципах внутрішньої цілісності, контекстуальності та гармонійної взаємодії архітектурного об’єкта з природним і антропогенним середовищем. Проаналізовано еволюцію ідей органічної архітектури від їхніх теоретичних засад кінця XIX - початку XX століття до сучасних інтерпретацій. Визначено ключові характеристики органічної архітектури: принципи формотворення, організацію внутрішнього простору, інтеграцію природних елементів, роль природного світла, ландшафтного контексту та конструктивних рішень. Особлива увага приділена просторовим механізмам розмивання меж між інтер’єром і екстер’єром і формуванню безперервного архітектурного середовища, орієнтованого на людину.

Розглянуто знакові зразки різних періодів і масштабів, виділено універсальні та варіативні принципи органічності, що підтверджує її значущість як гнучкої методології сучасного архітектурного проєктування.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТИПОЛОГІЇ ЗАКЛАДІВ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Ілля Троїцький — 2026-02-26

Присвячено комплексному дослідженню проблем розвитку типології закладів спеціалізованої мистецької освіти в Україні в умовах освітніх реформ, трансформації соціокультурного простору та майбутнього післявоєнного відновлення. Проаналізовано відповідність традиційних архітектурно-планувальних рішень сучасним педагогічним моделям, орієнтованим на міждисциплінарність, проєктне навчання, командну творчість, цифровізацію та інклюзію. Виявлено типологічну інерційність, фрагментарність оновлення та відсутність комплексної методології проєктування таких закладів. Розглядаються перспективні напрямки розвитку типології закладів спеціалізованої мистецької освіти в Україні.

РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ ОЗДОРОВЧИХ ЛАНДШАФТНИХ ОБ’ЄКТІВ

Людмила Шевченко — 2026-02-26

Розкрито існуючі теоретичні засади формування ландшафтних об’єктів, які мають вагомий потенціал для оздоровлення. Актуальність теми обумовлена ускладненням демографічної ситуації, збільшенням кількості осіб, що потребують реабілітації внаслідок отриманих травм в ході російської агресії, загострення психологічного та фізичного стану населення у цей період, збільшення агресивності, тривожний та депресивний стани організму, посттравматичні стресові розлади. Авторами підняте питання створення новітніх об’єктів для оздоровлення населення України – особливих відкритих озеленених просторів в структурі міста з відповідною ландшафтною та структурно-функціональною організацією, які здатні забезпечити процеси оздоровлення і, таким чином, здійснити внесок у досягнення цілі сталого розвитку «Міцне здоров’я». Дослідження показало, що питання оздоровлення людини шляхом посилення контактів з природою та формування особливих ландшафтних умов для взаємодії з нею потребують міждисциплінарного підходу та лежать у площині низки наукових сфер – фундаментальній з її природничою та гуманітарною складовими.

ПОСИЛЕННЯ МІСЬКОЇ СТІЙКОСТІ ЗАСОБАМИ ПРОСТОРОВОГО ТА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

Любов Апостолова-Сосса — 2026-02-26

Планування розвитку територій в умовах криз потребує перегляду підходів, спрямованих на посилення міської стійкості. Особливо важливим цей аспект стає в умовах військової загрози, з якою стикнулися українські міста. Необхідність відповідати викликам воєнного часу, зокрема, адаптація до життя в умовах війни і необхідність відбудови зруйнованих поселень потребують оновлення стратегій і документації просторового планування. Виникає питання, як і на якому рівні забезпечити широке впровадження аспектів міської стійкості в стратегічному і просторовому плануванні в Україні. В статті проаналізовано структуру документації стратегічного і просторового планування. Відзначено, що створення окремих видів планувальної документації, спрямованих на врахування аспектів міської стійкості може ускладнювати процеси планування, особливо у складних і непередбачуваних умовах військової загрози. Надано рекомендації щодо можливості врахування аспектів міської стійкості в різних видах планувальної документації стратегічного і просторового характеру. Запровадження аспектів міської стійкості в планувальну документацію закладатиме основи для подальшого стійкого розвитку міст і громад.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ І BIM-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ НА ЕТАПАХ БУДІВЕЛЬНОГО ЦИКЛУ

Олександр Балабан — 2026-02-26

Інтеграція цифрових платформ і BIM-технологій у сучасному будівництві розглядається як системний інструмент оптимізації управлінських процесів на всіх етапах будівельного циклу — від проєктування до експлуатації об’єктів. У статті обґрунтовано, що поєднання централізованих цифрових платформ управління з інформаційним моделюванням будівель забезпечує формування єдиного інформаційно-управлінського середовища, в межах якого прийняття рішень набуває доказового, прогнозного та адаптивного характеру. Показано, що цифрові платформи виконують роль інтеграційного ядра, акумулюючи дані щодо строків, ресурсів, витрат і ризиків, тоді як BIM-технології забезпечують високоточну просторово-часову репрезентацію об’єкта будівництва та можливість багатоваріантного аналізу управлінських сценаріїв.

У роботі акцентовано увагу на здатності інтегрованих рішень знижувати невизначеність управління, мінімізувати помилки планування та забезпечувати оперативне коригування відхилень у реальному часі. Розглянуто застосування математичних моделей прогнозування строків, витрат, ризиків і використання ресурсів, які можуть бути реалізовані на базі цифрових платформ у поєднанні з BIM-моделями. Наведені аналітичні залежності дозволяють кількісно оцінювати ефективність управлінських рішень і порівнювати альтернативні варіанти організації будівельних процесів.

КОНСТРУЮВАННЯ МОДЕЛЕЙ ОЦІНКИ ТРИВАЛОСТІ ВИКОНАННЯ ПРОЄКТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ СТОХАСТИЧНИХ ТА ЙМОВІРНІСНИХ ПІДХОДІВ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ РИЗИКІВ

Андрій Блонний — 2026-02-26

Оцінка тривалості виконання проєктів є одним із ключових завдань управління проєктами, оскільки саме точність прогнозування строків значною мірою визначає ефективність використання ресурсів, дотримання календарних планів і загальний успіх реалізації проєкту. В умовах зростання складності проєктів, високої мінливості зовнішнього середовища та наявності численних ризиків традиційні детерміновані підходи до оцінки тривалості виявляються недостатніми. Це зумовлює необхідність застосування стохастичних та імовірнісних методів, які дозволяють ураховувати невизначеність, варіативність параметрів і вплив ризиків на строки виконання робіт.

Розглянуто підходи до конструювання моделей оцінки тривалості виконання проєктів із використанням стохастичних і ймовірнісних методів. Показано, що такі моделі забезпечують більш реалістичне прогнозування, оскільки формують не фіксоване значення строку завершення проєкту, а розподіл імовірностей можливих сценаріїв. Особливу увагу приділено аналізу методів Монте-Карло, нормального та Бета-розподілів, які широко застосовуються для моделювання тривалості робіт у проєктах з високим рівнем невизначеності.

Обґрунтовано доцільність використання стохастичних моделей для оцінювання впливу ризиків на строки виконання проєктів. Наведено аналітичні залежності, що дозволяють враховувати ймовірність виникнення ризикових подій, величину можливих втрат і кореляцію між ризиками та тривалістю виконання робіт. Показано, що застосування таких моделей дає змогу не лише прогнозувати середню тривалість проєкту, а й оцінювати чутливість строків до змін окремих ризиків та ідентифікувати критичні етапи.

ОЦІНКА ФАКТОРІВ І ПРОЦЕСІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ДИВЕРСИФІКАЦІЮ ДІЯЛЬНОСТІ В БУДІВЕЛЬНОМУ СЕКТОРІ

Анатолій Боштан — 2026-02-26

Диверсифікація діяльності в будівельному секторі розглядається як один із ключових стратегічних механізмів забезпечення стійкого розвитку, зниження ризиків і підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах високої мінливості зовнішнього середовища. У статті здійснено комплексну оцінку факторів і процесів, що визначають можливості та напрями диверсифікації будівельних компаній. Показано, що диверсифікація може реалізовуватися у формі горизонтального, вертикального та конгломератного розширення діяльності залежно від стратегічних цілей компанії, її ресурсного потенціалу та ринкових умов. Особливу увагу приділено аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на прийняття рішень щодо диверсифікації. До внутрішніх факторів віднесено фінансову стабільність підприємства, організаційну гнучкість, здатність до інновацій та наявність інвестиційних ресурсів. Зовнішні фактори охоплюють економічну кон’юнктуру, рівень конкуренції, державне регулювання та глобальні тенденції розвитку будівельного ринку. Обґрунтовано, що ефективна диверсифікація можлива лише за умови узгодження внутрішніх можливостей компанії з вимогами та обмеженнями зовнішнього середовища.

Для кількісної оцінки результативності диверсифікації застосовано економіко-математичні моделі, зокрема коефіцієнт диверсифікації, показники рентабельності інвестицій та чистої приведеної вартості. Продемонстровано, що використання таких моделей дозволяє оцінювати рівномірність розподілу доходів, ефективність інвестицій та довгострокові фінансові наслідки реалізації диверсифікаційних стратегій.

ІНФРАСТРУКТУРНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ВНУТРІШНЬОГО ТРАНСФЕРУ ІННОВАЦІЙ

Олександр Дубенський — 2026-02-26

Досліджено інфраструктурно-організаційних та інформаційно-технологічних детермінант, що визначають результативність внутрішнього трансферу інновацій у межах підприємств та організацій. В умовах посилення конкуренції, прискорення технологічних змін і зростання ролі інновацій у забезпеченні сталого розвитку особливої актуальності набуває проблема ефективного внутрішнього поширення, адаптації та використання інноваційних розробок. У роботі обґрунтовано, що результативність внутрішнього трансферу інновацій значною мірою залежить не лише від наявності інноваційного потенціалу, а й від рівня розвитку організаційної інфраструктури, ефективності управлінських механізмів та застосування сучасних інформаційно-технологічних рішень.

Розглянуто сутність внутрішнього трансферу інновацій як складової інноваційного менеджменту та визначено його роль у забезпеченні конкурентоспроможності організацій. Проаналізовано вплив організаційної структури, корпоративної культури, внутрішніх комунікацій і систем мотивації на процеси поширення інновацій. Окрему увагу приділено інформаційно-технологічним детермінантам, використанню цифрових платформ, систем управління знаннями, аналітичних інструментів та інформаційних систем підтримки управлінських рішень.

АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ДИНАМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА З УРАХУВАННЯМ БАГАТОКРИТЕРІАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Андрій Козак — 2026-02-26

Адаптивне управління інвестиційними процесами підприємства розглядається як необхідна відповідь на зростання динамічності та стохастичної невизначеності зовнішнього економічного середовища. За умов нестабільності фінансових параметрів, мінливості ринкової кон’юнктури та посилення ризикових впливів традиційні статичні підходи до прийняття інвестиційних рішень втрачають ефективність і не забезпечують належної керованості процесів. У цьому контексті інвестиційна діяльність підприємства інтерпретується як керована динамічна система, функціонування якої визначається взаємодією нормованих показників результативності, часових параметрів реалізації та рівня ризику.

Запропоновано формалізований підхід до опису стану інвестиційних процесів на основі векторної моделі, що створює можливість кількісного аналізу наслідків управлінських рішень у часовому вимірі. Методика нормування показників та їх агрегування з використанням вагових коефіцієнтів дозволяє сформувати інтегральний показник результативності, придатний для порівняння альтернативних управлінських стратегій. Обґрунтовано, що вихідний стан інвестиційної системи часто характеризується дисбалансами між окремими параметрами, які знижують загальний рівень ефективності та потребують цілеспрямованих адаптивних коригувань.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЛАТФОРМИ ОЦІНКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО КОНТРОЛЮ ПРОЦЕСІВ

Кирило Кривда — 2026-02-26

Присвячено дослідженню ролі інформаційно-аналітичних інструментів та сучасних технологічних платформ у процесі забезпечення управлінських рішень щодо контролю щільної міської забудови. В умовах інтенсивної урбанізації, зростання навантаження на інженерну, транспортну та соціальну інфраструктуру, питання ефективного моніторингу та оцінювання параметрів забудови набувають особливої актуальності. У роботі обґрунтовано необхідність інтеграції цифрових даних, геоінформаційних систем, аналітичних платформ і систем підтримки прийняття рішень у практику управління розвитком територій. Розглянуто підходи до збору, обробки та аналізу просторової, містобудівної та соціально-економічної інформації, що використовується для оцінки щільності забудови та її впливу на сталий розвиток міських систем. Проаналізовано функціональні можливості сучасних технологічних платформ, зокрема BIM-технологій, ГІС-рішень, інструментів big data та аналітики в реальному часі, у контексті формування обґрунтованих управлінських рішень. Особливу увагу приділено питанням прозорості, об’єктивності та комплексності оцінювання, а також зменшенню ризиків прийняття суб’єктивних або несистемних рішень у сфері містобудування.

МЕТОД ОЦІНКИ ПРІОРИТЕТНОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОШКОДЖЕНИХ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ НА ПРИКЛАДІ МІСТА ОДЕСИ

Олександр Куліков — 2026-02-26

В умовах тривалої війни та її деструктивного впливу на архітектурні об’єкти України питання щодо збереження нерухомої культурної спадщини набуває особливої важливості. У свою чергу встановлення пріоритетів для відновлення пошкоджених пам’яток архітектури має важливе значення не лише з огляду на культурну складову цього питання. Воно є ширшим – адже доволі часто історичні будівлі, до їх пошкодження, виступали центрами соціального життя, були осередками тяжіння на рівні місцевих громад. Для прикладу, відповідні ролі соціальних магнітів виконують будівлі театральних закладів, релігійних споруд, музеїв тощо. Враховуючи ці обставини, винайдення підходів, які б дозволяли обґрунтовано визначати пріоритетність відновлення тієї або іншої пошкодженої пам’ятки архітектури, може, насправді, вважатися завданням першочергового порядку.

Поділяючи думку про необхідність ранжування пріоритетності відновлення пошкоджених війною історичних будівель, автор пропонує власне бачення вирішення цього питання. Зокрема, він пропонує використовувати для цих цілей спеціальний метод, який допомагає визначати пріоритети у відновленні пошкоджених пам’яток архітектури. В основі методу лежить підхід до розрахунку інтегрального показника (т.з. індексу післявоєнного відновлення історичних будівель), який враховує комплекс факторів важливості пам’ятки для міста та його громади. Крім цього, в статті практично розраховані результати використання індексу післявоєнноговідновлення на прикладі двох знакових для міста Одеса об’єктів, а саме Спасо-Преображенського кафедрального собору та Одеської обласної філармонії ім. Д. Ойстраха. Очікується, що придатність практичного використання даного методу допомагатиме активніше залучати до процесів відновлення державу, міжнародні організації та приватних донорів.

ЦИФРОВО-ОРІЄНТОВАНА РЕКОНФІГУРАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПІДХОДІВ У СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПІДГОТОВКОЮ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЄКТІВ

Михайло Малихін — 2026-02-26

Цифрова трансформація будівельної галузі зумовлює необхідність глибокого перегляду наукових і прикладних підходів до організації та управління підготовкою будівельних проєктів. Підготовча фаза дедалі більше набуває ознак складної керованої системи, у межах якої поєднуються організаційні, технологічні, ресурсні, часові та інформаційні підсистеми. За таких умов традиційні дослідницькі підходи, орієнтовані переважно на нормативно-описовий аналіз та експертні судження, виявляються недостатніми для забезпечення узгодженості управлінських рішень і прогнозування наслідків альтернативних сценаріїв підготовки будівництва.

Цифрово-орієнтована реконфігурація дослідницьких підходів передбачає перехід від лінійної та фрагментарної логіки аналізу до інтегрованої, ітеративної та процесно-орієнтованої. У такій системі дослідження виконують не допоміжну, а центральну функцію, формуючи аналітичну основу для прийняття управлінських рішень у режимі, наближеному до реального часу. Підготовка будівельного проєкту розглядається як динамічний процес, стан якого може бути описаний упорядкованим вектором параметрів, що змінюються під впливом управлінських дій і зовнішніх чинників.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ СУЧАСНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ КОНЦЕПЦІЙ І МОДЕЛЕЙ, РЕЛЕВАНТНИХ БУДІВЕЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВАМ У ЦИФРОВУ ЕПОХУ

Оксана Малихіна — 2026-02-26

Управлінська діяльність будівельних підприємств у цифрову епоху переживає фундаментальну трансформацію, що зумовлює необхідність перегляду, адаптації та систематизації сучасних управлінських концепцій і моделей. Зміни відбуваються під впливом глобальних тенденцій цифровізації, підвищення рівня конкуренції та зростання ролі інформаційних технологій у забезпеченні стратегічної стійкості бізнесу. У таких умовах особливої актуальності набуває завдання визначення управлінських парадигм, які найбільш релевантні будівельним підприємствам і здатні забезпечити їх ефективність у мінливому середовищі.

Систематизація концепцій і моделей передбачає порівняння класичних підходів стратегічного менеджменту з новими, орієнтованими на цифрові технології, аналітику даних, інтеграцію бізнес-процесів та управління інноваціями. Якщо раніше основна увага приділялася традиційним інструментам фінансового контролю, планування й організаційної координації, то сьогодні на перший план виходять моделі цифрового управління, що ґрунтуються на використанні ERP-систем, BIM-технологій, Big Data та штучного інтелекту. Водночас поряд із технологічними рішеннями важливим є врахування соціально-економічних аспектів, таких як зміна корпоративної культури, розвиток компетенцій персоналу та формування нових моделей взаємодії зі стейкхолдерами.

ОСНОВИ БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСІВ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРИ СИСТЕМНІЙ ОПТИМІЗАЦІЇ РЕЖИМІВ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Іван Перегінець — 2026-02-26

Розглянуто організаційно-технологічні основи оптимізації електроспоживання в сучасних будівлях на основі інтеграції методів інформаційного моделювання та алгоритмів керування енергетичними процесами. Обґрунтовано, що зростання частки електрифікованих інженерних систем у житлових і громадських об’єктах потребує переходу від традиційного підходу до проектування електричних мереж, орієнтованого на статичні розрахунки, до динамічного керування режимами навантаження в реальному часі. BIM-технології забезпечують можливість створення цифрової моделі будівлі, яка містить точні параметри електроспоживачів, мережевих елементів та джерел живлення, що формує основу для математичного прогнозування енергетичних процесів и підвищення їх керованості.

Запропонована модель включає побудову BIM-бібліотеки енергетичних компонентів, використання потокової організації робіт із точним контролем інженерних операцій, формування математичної моделі електроспоживання та розробку алгоритму оптимізації, що поєднує роботу навантаження, сонячної генерації, систем накопичення та мережевого живлення. Окрему увагу приділено визначенню індексу енергостабільності, який дозволяє оцінювати відтворюваність енергетичних параметрів будівлі у процесі її експлуатації.

Показано, що поєднання інформаційного моделювання, часової аналітики та алгоритмів балансування електричних навантажень дозволяє зменшити пікові споживання, підвищити ефективність роботи інженерних систем, знизити втрати та забезпечити більш точний контроль критичних режимів. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування запропонованої моделі у проектуванні, будівництві та експлуатації об’єктів нового покоління, де енергетична керованість і цифровий моніторинг стають ключовими вимогами сучасної будівельної індустрії.

АНАЛІТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК КІЛЬЦЕВИХ ПЛАСТИН З ВІЛЬНИМИ ВІД ЗАКРІПЛЕНЬ КОНТУРАМИ

Микола Сур’янінов — 2026-02-26

Запропоновано аналітичний метод розрахунку на згин кільцевих пластин з вільними від закріплень контурами на неоднорідній пружній основі Вінклера, коли коефіцієнт постелі та навантаження задані довільними неперервними функціями. У моделі Вінклера пружна основа, на яку опирається пластина, представляється у вигляді набору вертикальних, близько розташованих, не пов’язаних між собою пружин. Таку модель можна описати єдиним коефіцієнтом постелі. У найпростішому випадку, коли пружна основа вважається однорідною, коефіцієнт постелі є сталим, що значно спрощує розв’язання відповідних диференціальних рівнянь. Цим можна пояснити широко вживане припущення про однорідність основи. Однак таке припущення є досить приблизним, і для більш точних досліджень необхідно враховувати неоднорідність основи. Дана робота є продовженням досліджень авторів, присвячених симетричному згину кільцевих пластин на неоднорідній пружній основі. Дослідження ґрунтуються на точному розв’язку диференціального рівняння симетричного згину круглих та кільцевих пластин, яке знайдено методом прямого інтегрування. Для розробки методу чисельної реалізації точного розв’язку застосовується класична теорія функціональних рядів.

Для верифікації результатів розрахунку, отриманих авторським методом, використовується метод скінченних елементів, реалізований в програмному комплексі ЛІРА. Оскільки авторський метод ґрунтується на точному розв’язку диференціального рівняння, отримані тут чисельні результати можна трактувати, як точні. Порівняння розрахунків авторським методом з розрахунками у комплексі ЛІРА підтверджує валідність запропонованого методу. Встановлено, що найбільша похибка методу скінченних елементів виникає в околицях точок, де функції внутрішніх зусиль змінюють знак.

ІНТЕГРОВАНА ПОЛІТИКА МІСЬКОГО РОЗВИТКУ: ВІД ЛЕЙПЦИЗЬКОЇ ХАРТІЇ ДО СТРАТЕГІЙ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ

Руслан Тригуб — 2026-02-26

Стаття присвячена аналізу Лейпцизької хартії та інтегрованої політики міського розвитку як ключових інструментів сучасного містобудування. Розглядаються стратегічні підходи до регенерації міст та житлової політики в Німеччині, засновані на принципах сталого розвитку, соціальної інклюзії та інтегрованого планування. Особлива увага приділяється концепції «Building Back Better» як моделі комплексної регенерації міських територій після кризових ситуацій. У контексті України розглядається питання міської стабільності як основи для відновлення інфраструктури та соціальних структур після війни. Підкреслюється необхідність комплексного підходу, що враховує економічні, соціальні та екологічні фактори, а також активну участь громадян у процесах відновлення. У висновках обґрунтовується важливість стратегічного планування та принципів міської стабільності для забезпечення сталого розвитку українських міст у майбутньому.

РОЗРОБКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ АРХІТЕКТУРИ ЗА КРИТЕРІЯМИ ЕФЕКТИВНОСТІ З ВИКОРИСТАННЯМ МАТРИЧНИХ ПІДХОДІВ, СЦЕНАРНИХ МОДЕЛЕЙ ТА ОПТИМІЗАЦІЙНИХ МЕТОДІВ

Юрій Цимбалістий — 2026-02-26

Робота демонструє дослідження методів розробки організаційної архітектури, орієнтуючись на критерії ефективності та використовуючи матричні підходи, сценарні моделі та оптимізаційні методи. У процесі управління організацією важливим є створення такої структури, котра б забезпечувала гнучкість, високу ефективність в умовах швидко змінюваного середовища. Розглянуто підходи до моделювання організаційної архітектури, що дозволяють враховувати множинні фактори впливу та забезпечувати оптимальний розподіл ресурсів та обов’язків серед підрозділів.

Аналіз існуючих методів розробки організаційних структур показав, що застосування матричних підходів дозволяє ефективно поєднувати функціональні та проектні структури, забезпечуючи кращу взаємодію між підрозділами. Сценарні моделі використовуються для прогнозування можливих варіантів розвитку організації, а оптимізаційні методи допомагають визначити найефективнішу архітектуру з точки зору розподілу ресурсів, часу та інших критеріальних показників. У статті надаються практичні рекомендації для організацій, котрі прагнуть оптимізувати свою архітектуру, використовуючи сучасні математичні та аналітичні інструменти. Особливу увагу приділено взаємодії між теоретичними та практичними аспектами застосування описаних підходів у різних галузях економіки.

МЕТОДОЛОГІЯ КОГНІТИВНО-ІНТЕГРАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЮ СКЛАДНІСТЮ БУДІВЕЛЬНИХ СИСТЕМ

Юрій Чуприна — 2026-02-26

Сучасні будівельні системи характеризуються високим рівнем організаційно-технологічної складності, що зумовлюється багаторівневою структурою проєктів, інтенсивними взаємозв’язками між учасниками будівельного процесу, просторово-часовою розосередженістю робіт і зростаючою невизначеністю зовнішнього середовища. У таких умовах традиційні детерміновані підходи до управління, орієнтовані на лінійне планування та жорсткий контроль, втрачають адекватність і не забезпечують стійкої керованості системи. Це актуалізує необхідність розроблення методології управління, здатної враховувати нелінійну динаміку, когнітивні обмеження суб’єктів управління та змінність самої структури організаційно-технологічних зв’язків.

У роботі розвинуто методологію когнітивно-інтеграційного управління організаційно-технологічною складністю будівельних систем, у межах якої будівельна система інтерпретується як багатовимірне динамічне середовище, що еволюціонує під впливом управлінських рішень, внутрішніх структурних факторів і зовнішніх збурень. Запропонований підхід ґрунтується на поєднанні ідей системної динаміки, теорії складних систем і когнітивного моделювання, що дозволяє перейти від описового аналізу складності до її формалізованого кількісного оцінювання.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО СУЧАСНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ В БУДІВЕЛЬНИХ НОРМАХ УКРАЇНИ

Андрій Шелудько — 2026-02-26

Розглянуто питання класифікації легкових автомобілів в ДБН В.2.3-15: 2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» та її відповідність фактичному модельному ряду автомобілів на основі аналізу відкритого Реєстру Транспортних Засобів, зареєстрованих в Україні. Проаналізовано габаритні розміри легкових автомобілів особливо малого класу, малого, середнього та великого класів, а також мікроавтобусів в межах І категорії транспортних засобів, та виявлено невідповідність таких параметрів, як «ширина автомобіля» та «висота автомобіля» нормативним параметрам, вказаним в Додатку Г до ДБН В.2.3-15:2007. Виявлено також цілий ряд моделей легкових автомобілів, які за своїми габаритними розмірами не можуть бути віднесеними до жодного з нормованих класів. Сформульовано висновок про те, що Додаток Г до ДБН В.2.3-15:2007, а також пов’язані з ним інші додатки, потребують перегляду та коригування з урахуванням реальних характеристик легкових автомобілів, які активно використовуються в Україні.

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНИХ ПРОЄКТІВ

Андрій Штиль — 2026-02-26

Здійснено комплексний аналіз впливу цифрових платформ на ефективність управлінських рішень у процесі реалізації будівельних проєктів. Доведено, що в умовах зростання складності будівельної діяльності, багатосуб’єктності проєктного середовища та підвищених вимог до строків, вартості й якості результатів цифрові платформи трансформуються з допоміжних інформаційних інструментів у ключовий елемент управлінського контуру. Обґрунтовано, що цифрові платформи доцільно розглядати як інтегровані інформаційно-аналітичні середовища, здатні акумулювати, обробляти та візуалізувати різнорідні дані, необхідні для прийняття управлінських рішень на всіх етапах життєвого циклу будівельного проєкту.

Показано, що використання цифрових платформ забезпечує перехід від фрагментарного, реактивного управління до системного, проактивного управління, заснованого на аналітиці, прогнозуванні та формалізованих моделях. У роботі проаналізовано роль цифрових платформ у підтримці управлінських рішень щодо строків, вартості, ресурсного забезпечення та ризиків проєкту. Наведено формалізовані залежності для оцінювання прогнозної тривалості проєкту, відхилень вартості, інтегральної якості управлінських рішень, їх обґрунтованості та оперативності.

Особливу увагу приділено багатокритеріальному характеру оцінювання ефективності управлінських рішень у цифровому середовищі. Доведено, що цифрові платформи забезпечують автоматизоване формування значень показників, адаптивне коригування вагових коефіцієнтів залежно від етапу життєвого циклу проєкту та зменшення рівня невизначеності управління. Узагальнено вплив цифрових платформ на параметри управлінських рішень за етапами ініціації, проєктування, будівництва та введення в експлуатацію.

ПОБУДОВА АДАПТИВНОЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ МОДЕЛІ НА ОСНОВІ ВИЗНАЧЕННЯ РОЛЕЙ, ОПТИМІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ

Богдан Щербань — 2026-02-26

Розглянуто підходи до побудови адаптивної управлінської моделі, що ґрунтується на поєднанні чіткого визначення управлінських ролей, оптимізації бізнес-процесів та цифровізації управління. Обґрунтовано, що в умовах цифрової трансформації та високої мінливості зовнішнього середовища традиційні ієрархічні моделі управління втрачають ефективність, оскільки не забезпечують достатньої швидкості реакції, гнучкості та узгодженості управлінських рішень. У зв’язку з цим актуалізується необхідність формування адаптивних управлінських систем, здатних до самоналаштування та еволюції.

Оптимізація бізнес-процесів розглядається як другий базовий компонент адаптивної моделі. У роботі обґрунтовано, що бізнес-процеси в адаптивній системі управління набувають властивостей нелінійних динамічних систем, у яких зміна одного параметра може спричиняти каскадні ефекти в інших елементах. Використання процесного підходу дає змогу забезпечити прозорість управлінських потоків, чіткий розподіл відповідальності та підвищення керованості організації.

Цифровізація управління визначається як інтеграційний механізм, що поєднує ролі та бізнес-процеси в єдине інформаційно-аналітичне середовище. Цифрові платформи забезпечують накопичення даних, автоматизований моніторинг показників, формування зворотних зв’язків і підтримку адаптивних управлінських рішень у реальному часі. Узагальнено, що поєднання рольового підходу, оптимізованих процесів та цифрових інструментів створює основу для формування стійкої та ефективної адаптивної управлінської моделі.

РОЗВИТОК НЕСПРИЯТЛИВИХ ФІЗИКО-ГЕОЛОГІЧНИХ ЯВИЩ І ПРОЦЕСІВ НА ТЕРИТОРІЇ МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Сергій Гомонович — 2026-02-26

Проаналізовано орографічну будову рельєфу, геологічні, гідрологічні та кліматичні особливості міста Чернівці як передумови розвитку несприятливих фізико-геологічних процесів. Показано, що складний рельєф, гідрологічний режим річки Прут та її приток, а також поширення набухаючих і просадочних ґрунтів зумовлюють інтенсивний розвиток зсувів, яротворення, підтоплення й деформацій основ будівель. Узагальнено заходи протизсувного та протипаводкового захисту, передбачені генеральним планом міста, зокрема дамбування, дренаж, організацію поверхневого стоку та лісоагломерацію схилів. Наголошено на важливості моніторингу зсувних процесів і підтоплення, а також на необхідності завершення робіт з мікросейсморайонування території Чернівців для підвищення надійності містобудівних рішень і зниження геологічних ризиків.

АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО МОНІТОРИНГУ ІНЖЕНЕРНИХ СПОРУД ТА СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ГНСС-ТЕХНОЛОГІЙ У ГЕОДЕЗИЧНИХ СИСТЕМАХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Роман Дем’яненко — 2026-02-26

Здійснено системний аналіз сучасних підходів до геодезичного моніторингу інженерних споруд із акцентом на специфіку та переваги використання ГНСС-технологій у геодезичних системах спостережень. Показано, що в умовах зростання складності інженерних об’єктів, збільшення їх просторових розмірів і підвищених вимог до безпеки експлуатації традиційні геодезичні методи моніторингу не завжди забезпечують необхідний рівень оперативності та повноти інформації. Обґрунтовано доцільність переходу від ізольованого використання окремих методів до комплексних автоматизованих систем геодезичного моніторингу.

У роботі узагальнено класифікацію методів геодезичного моніторингу за характером визначення переміщень, виділено абсолютні та відносні методи, а також осьові, висотні, планові й просторові групи спостережень. Доведено, що для відповідальних та конструктивно складних інженерних споруд найбільш ефективними є просторові методи, які забезпечують одночасне визначення вертикальних і горизонтальних переміщень, а також кренів. На основі порівняльного аналізу просторових методів за критеріями надійності, вартості, доступності технологій та ступеня автоматизації встановлено, що ГНСС-технології найбільш повно відповідають сучасним вимогам геодезичного моніторингу.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНКЛІНОМЕТРІВ ДЛЯ УСТАНОВКИ КОЛОН

Олександр Ісаєв — 2026-02-26

Розглянуто встановлення у вертикальне положення колони у вигляді прямолінійного стержня, навантаженого осьовим зусиллям. Ймовірний нахил колони як залишкова величина після вивіряння та монтажу або як набута величина під дією навантаження, температури чи зміщень ґрунту. За великого навантаження нахилений несучий стержень може дуже швидко перейти в нестійкий стан і зазнати значних деформацій. Розглянуто можливість застосування MEMS-інклінометрів під час встановлення колон у вертикальне положення так, щоб це відповідало вимогам нормативних документів. На підставі гранично допустимих відхилень отримано середньоквадратичні похибки власне вимірювання залежно від висоти колони та статистичного коефіцієнта. Наведено приклади деяких моделей MEMS-інклінометрів, їхні характеристики та зроблено висновки щодо їх застосування.

ПЕРЕДРАХУНОК НАДІЙНОСТІ ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ З УРАХУВАННЯМ ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННИХ ТА ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ

Ганна Ішутіна — 2026-02-26

Попередню оцінку надійності різних технічних систем виконують у різних галузях науки і техніки. Вона дозволяє на етапі системотехнічного проєктування обчислити прогнозовані показники надійності та обрати оптимальний варіант технічної системи серед запропонованих технічних проєктів. Наразі існують стандарти, які містять загальні вимоги і положення щодо розрахунку на стадії проєктування показників безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, збережуваності, тощо. На основі державних стандартів розробляється галузева нормативна та методична документація на методи розрахунку надійності для конкретної технічної системи. Геодезичні мережі (ГМ), на перший погляд, можна віднести до статичних технічних систем. Проте такі припущення є помилковими, оскільки з часом відбувається зміщення просторового положення геодезичних пунктів під впливом як техногенних, так і природних чинників. У спеціалізованих Стандартах з оцінки надійності телекомунікаційних та радіоелектронних систем (MIL-217, PRISM, FIDES тощо) містяться формули для розрахунку інтенсивності відмов для ідеальних умов, а також для реальних умов (з урахуванням впливу різних чинників). Проте, наведені формули в цих Стандартах орієнтовані для радіоелектронних засобів, містять набір специфічних факторів впливу і для геодезичних мереж їх застосувати неможливо. Отже постає необхідність розроблення критеріїв із вибором відповідних коефіцієнтів для правильного врахування інтенсивності відмов геодезичних пунктів. Хоча цей підхід урахування комплексного впливу різних факторів на функціонування геодезичної мережі вимагає багато часу і грошей на виконання розрахунків, але на етапі проєктування ГМ він дозволяє виявити реальні значення інтенсивності відмов геодезичних пунктів, отримати сумарне значення інтенсивності відмов, а знаючи його можна отримати середній час роботи до відмови або ймовірність безвідмовної роботи.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ГІС ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИКЛАДІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Юрій Карпінський — 2026-02-26

Сучасні тенденції розвитку аграрного сектору в Україні вимагають широкого впровадження інформаційних технологій для забезпечення ефективного управління земельними та виробничими ресурсами. В першу чергу, використання геоінформаційних систем в сільському господарстві є ідеальним інструментом для моніторингу та обліку земельних активів аграрних підприємств.

У цій статті запропоновано методику створення геоінформаційної системи для моніторингу діяльності сільськогосподарських підприємств на прикладі Полтавської області (далі – ГІС МДСГП), а також визначено її особливості розроблення. Створено функціональну модель ГІС МДСГП та концептуальну модель бази геопросторових даних (далі – БГД) ГІС МДСГП. Авторами статті проведено дослідну реалізацію ГІС МДСГП, а за її матеріалами створено та проаналізовано тематичні карти, що відображають посіви на територіях Сергіївської, Середняківської, Петрівсько-Роменської, Березоволуцької, Ручківської та Харковецької сільських рад Полтавської області за період 2022-2025 рр. В ході аналізу картограм більшою мірою було зроблено висновки саме щодо діяльності аграрних підприємств в зоні інтересу та тенденції, що прослідковуються в сільськогосподарському товарному виробництві, аніж про перелік вирощуваних культур.

Розроблена методика дозволяє створити ГІС, що призначена для відслідковування нецільового використання земельних ресурсів України. Її імплементація сприяє досягненню цілей сталого розвитку, напряму впливає на можливість експорту сільськогосподарської продукції в країни ЄС та євроінтеграцію загалом.

Отримані в ході дослідження практичні матеріали, тобто тематичні карти посівів, мають практичне значення для вирішення як аналітичних та статистичних типів задач, так і моніторингових. Використання таких тематичних карт дає розуміння не тільки про розміщення та масштаби вирощуваних за заданий часовий діапазон культур, а й дозволяє відслідковувати діяльність сільськогосподарських підприємств та тенденції в аграрній сфері.

УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІЯМИ ТА ЗЕМЛЕУСТРІЙ У ЗОНАХ ГЕОДИНАМІЧНОГО РИЗИКУ: МОНІТОРИНГ ІНЖЕНЕРНИХ ОБ’ЄКТІВ У ГІРНИЧОДОБУВНИХ РЕГІОНАХ

Ольга Куліковська — 2026-02-26

Розглянуто актуальні питання забезпечення стійкості та екологічної безпеки інженерних об’єктів у гірничодобувних регіонах в умовах геодинамічної активності. Звертається увага на важливість урахування фізико-механічних змін у геологічному середовищі, зокрема в зонах розломів, де можуть виникати деформації, що провокують надзвичайні ситуації. Встановлено необхідність удосконалення маркшейдерсько-геодезичного моніторингу з урахуванням геодинамічних чинників та проведення геодинамічного районування при плануванні й експлуатації об’єктів. Наголошується на тому, що геодинамічні зони становлять загрозу для всіх техногенних споруд, а своєчасний моніторинг і картування можуть значно знизити ризики аварій і катастроф. Вказано на потребу впровадження науково-прикладних засад маркшейдерсько-геодезичного моніторингу для забезпечення екологічної безпеки урбанізованих техногенно навантажених територій.

ПРО МІСЬКУ ПРОГРАМУ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТВОРЕННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ МІСТОБУДІВНОЇ КАДАСТРОВОЇ СИСТЕМИ КРИВОГО РОГУ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Ольга Куліковська — 2026-02-26

Сучасний розвиток міст України відбувається в умовах зростаючих техногенних, екологічних та геодинамічних ризиків, що особливо характерно для великих промислових центрів. Кривий Ріг, як місто з потужним гірничодобувним і металургійним комплексом, характеризується високим рівнем просторової неоднорідності, деформацій земної поверхні та трансформації промислових і житлових територій. За таких умов традиційні підходи до містобудівного планування та ведення документації виявляються недостатніми для ефективного управління розвитком територій і забезпечення безпеки населення.

У статті розглянуто проблему формування та реалізації комплексної системи управління містобудівною діяльністю на основі геоінформаційних технологій та електронного містобудівного кадастру (ЕМК). Теоретично управління міським розвитком трактується як багаторівнева система, що поєднує моніторинг стану територій, прогнозування природно-техногенних ризиків, регулювання забудови та інтеграцію просторових і статистичних даних для підтримки управлінських рішень. Ключову роль у цій системі відіграє електронний містобудівний кадастр, який забезпечує централізоване збирання, обробку та використання даних про землекористування, забудову, інженерні мережі, екологічний і техногенний стан міста. Метою дослідження є аналіз змісту, структури та ефективності Міської програми містобудівної діяльності та створення геоінформаційної електронної містобудівної кадастрової системи м. Кривого Рогу на 2004–2028 рр. як інструменту стратегічного управління територіальним розвитком. На основі нормативно-правового аналізу, системного та порівняльного підходів, а також зіставлення з практиками Києва та Дніпра обґрунтовано наукове й практичне значення цифровізації містобудівних процесів. Отримані результати можуть бути використані органами місцевого самоврядування для підвищення ефективності планування, управління ризиками та сталого розвитку промислових міст України.