ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ МІСЬКИХ АГЛОМЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ АГЛОМЕРАЦІЇ)

Анотація

Розглядається міська агломерація як складна просторово-функціональна система, що формується внаслідок інтенсивних соціально-економічних, трудових, виробничих, транспортних та рекреаційних зв’язків між населеними пунктами. Узагальнено теоретичні підходи до визначення сутності, типології та структурних елементів міських агломерацій, охарактеризовано критерії їх ідентифікації та рівні сформованості. Особливу увагу приділено ролі урбанізованого ядра як ключового елемента агломераційної структури та механізмам його просторової й функціональної інтеграції з приміськими територіями.

Проаналізовано нормативно-правові передумови формування агломерацій в Україні, зокрема положення Державної стратегії регіонального розвитку, законодавство у сфері міжмуніципального співробітництва та стратегічні документи регіонального рівня. Визначено, що за відсутності спеціального закону міські агломерації не мають статусу адміністративно-територіальної одиниці, проте фактично виступають важливими осередками соціально-економічного розвитку.

На прикладі Одеської агломерації («Велика Одеса») розкрито особливості її просторової структури, склад територіальних громад, демографічні параметри та досвід стратегічного планування. Встановлено, що агломераційний підхід недостатньо враховується у стратегічних документах більшості громад, що стримує реалізацію потенціалу міжмуніципальної співпраці. Обґрунтовано доцільність подальшого розвитку агломерації через концентрацію зусиль у ключових секторах – агропромисловому комплексі, транспорті й логістиці, туризмі та рекреації – з урахуванням актуальних стратегій регіонального розвитку.