ВПЛИВ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ДЕГРАДАЦІЮ ҐРУНТІВ

Анотація

Проведено дослідження впливу сучасних методів землекористування на якісний стан ґрунтів, зосереджуючись на таких аспектах, як їхня родючість, фізико-хімічні характеристики та екологічні функції. З’ясовано, що інтенсивне сільськогосподарське використання земель, надмірне застосування агрохімічних засобів, масштабне впровадження механізованих технологій та вирощування монокультур є ключовими чинниками, які сприяють деградації ґрунтового покриву. Детально проаналізовано проблеми, пов’язані із втратою органічних речовин у ґрунті, збільшенням ризиків ерозійних процесів, ущільненням структури ґрунтів та порушенням їхньої водопроникності, що значною мірою впливає на продуктивність сільськогосподарських земель. У статті оцінено потенціал використання сучасних супутникових технологій, таких як багатозональні знімки та кластерний аналіз світловідбивання, для ефективного моніторингу стану ґрунтового покриву. Доведено, що застосування цих технологій дозволяє не лише ідентифікувати зони деградації, але й виявляти аномальні явища, спричинені негативними агротехнологічними впливами, а також визначати ділянки, які потребують впровадження екологічно обґрунтованих заходів. Також обґрунтовано доцільність упровадження таких практик, як сівозміна, органічне землеробство, агролісомеліорація, мінімальний обробіток ґрунту та точне землеробство, спрямованих на запобігання деградаційним процесам. Доведено, що ці методи є ефективними для збереження родючості ґрунтів, покращення їхньої екологічної стійкості та зниження негативних наслідків інтенсивного землекористування. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження інноваційних технологій у систему управління земельними ресурсами, включаючи біоремедіацію, автоматизовані системи моніторингу та аналіз даних із супутникових знімків. Отримані результати дослідження створюють базу для розробки ефективних науково обґрунтованих заходів, що сприятимуть поліпшенню стану ґрунтів, збереженню їхньої продуктивності та мінімізації екологічних ризиків, забезпечуючи сталий розвиток агроекосистем у довгостроковій перспективі.